поличка
ПОЛИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до поли́ця.
Майбородиха.. зняла з полички тарілку з шуликами з маком і поставила на стіл (Н.-Лев., IV, 1956, 284);
Були тут різні полички для книг і шахів (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 263);
[Василь (іде вулицею співаючи):] Поламалась поличка у плузі, Та чогось моя голівонька в тузі (Кроп., II, 1958, 115);
Дужі коні не йшли, а бігли, й з-під полички плуга виверталася масна скиба, що вилискувалася проти сонця (Чорн., Визвол. земля, 1959, 201);
— А в вас, хлопці, чи рушниці готові, чи на поличках є порох? Оглядіть, підсипте сухого! (Стар., Облога.., 1961, 35).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поличка — -и, ж. Зменш.-пестл. до полиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поличка — поли́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- поличка — ПОЛИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до поли́ця. Майбородиха .. зняла з полички тарілку з шуликами з маком і поставила на стіл (І. Нечуй-Левицький); Були тут різні полички для книг і шахів (М. Словник української мови у 20 томах
- поличка — розкла́сти / розклада́ти по поли́чках що, рідко кого. Розібрати все до дрібниць, встановлюючи певну систему, логічну послідовність. Фразеологічний словник української мови
- поличка — Поли́чка, -чки, -чці; -ли́чки, -ли́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поличка — Архітектурний облом у вигляді прямокутного в перерізі горизонтального виступу, звичайно з гладенькою поверхнею, завдяки чому відділяються архітектурні елементи або підкреслюється пластика розташованих поруч інших обломів (синоніми — чембія (чимбія)). Архітектура і монументальне мистецтво
- поличка — Поли́чка, -ки ж. 1) ум. отъ полиця. 2) Дощечка отъ земли къ отверстіи) улья, по которой ходятъ пчелы. Шух. І. 111. Словник української мови Грінченка