1. Словник української мови Грінченка

полозок

По́лоз, -за

м.

1) Полозъ въ саняхъ. Kolb. І. 67. Сумск. у. Як буде полоз вохкий, то буде й кінь мокрий. Ном.

2) Большая змѣя изъ семейства удавовъ, повидимому Eryx turcicus. КС. 1882. VIII, 377; КС. 1890. IV. 99. ум. полозок. Рудч. Ск. II. 7.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полозок — -зка, ч. 1》 Те саме, що полоз I 1). 2》 тех. Рухома, ковзна частина деяких машин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полозок — полозо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. полозок — ПОЛОЗО́К, зка́, ч. 1. Те саме, що по́лоз¹ 1. Сніг лип до полозків, до кінських копитів [копит] (І. Нечуй-Левицький); Коні рвонули сани, заскрипів під полозками сніг (П. Словник української мови у 20 томах
  4. полозок — ПОЛОЗИ́ (нижня частина саней), ПОЛО́ЗЗЯ, ПОЛОЗКИ́, КОПАНИ́ЦІ діал., КО́РСИ діал. Сани рушили і сніг голосно заспівав під полозами (В. Кучер); По-солов'їному витьохкує морозець під полоззям саней (Є. Словник синонімів української мови
  5. полозок — ПОЛОЗО́К, зка́, ч. 1. Те саме, що по́лоз¹ 1. Сніг лип до полозків, до кінських копитів [копит] (Н.-Лев., III, 1956, 120); Коні рвонули сани, заскрипів під полозками сніг (Кочура, Зол. Словник української мови в 11 томах