полозок
ПОЛОЗО́К, зка́, ч.
1. Те саме, що по́лоз¹ 1.
Сніг лип до полозків, до кінських копитів [копит] (Н.-Лев., III, 1956, 120);
Коні рвонули сани, заскрипів під полозками сніг (Кочура, Зол. грамота, 1960, 399);
Воно [дерево] таке корячкувате, що й на полицю в плуг не вибереш, не те що на полозок (Укр.. казки.., 1957, 31);
*Образно. Тихими зимовими вечорами, коли місяць золотим полозком ковзав по снігах,.. в хуторах полускували тини (Тют., Вир, 1964, 461);
*У порівн. Він повернувся, човгнувши кульгавою ногою по підлозі, мов полозком, і пішов геть (Добр., Очак. розмир, 1965, 278).
2. техн. Рухома, ковзна частина деяких машин.
Пальцьовий брус косарок спирається на два низьких башмаки.., під якими є сталеві полозки. Полозки можна переставляти вверх або вниз, регулюючи цим висоту зрізу трави (Механ. і електриф.., 1953, 136).
Значення в інших словниках
- полозок — -зка, ч. 1》 Те саме, що полоз I 1). 2》 тех. Рухома, ковзна частина деяких машин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полозок — полозо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- полозок — ПОЛОЗО́К, зка́, ч. 1. Те саме, що по́лоз¹ 1. Сніг лип до полозків, до кінських копитів [копит] (І. Нечуй-Левицький); Коні рвонули сани, заскрипів під полозками сніг (П. Словник української мови у 20 томах
- полозок — ПОЛОЗИ́ (нижня частина саней), ПОЛО́ЗЗЯ, ПОЛОЗКИ́, КОПАНИ́ЦІ діал., КО́РСИ діал. Сани рушили і сніг голосно заспівав під полозами (В. Кучер); По-солов'їному витьохкує морозець під полоззям саней (Є. Словник синонімів української мови
- полозок — По́лоз, -за м. 1) Полозъ въ саняхъ. Kolb. І. 67. Сумск. у. Як буде полоз вохкий, то буде й кінь мокрий. Ном. 2) Большая змѣя изъ семейства удавовъ, повидимому Eryx turcicus. КС. 1882. VIII, 377; КС. 1890. IV. 99. ум. полозок. Рудч. Ск. II. 7. Словник української мови Грінченка