1. Словник української мови Грінченка

польовик

Польови́к, -ка

м.

1) Житель полей, равнинъ.

2) Бѣсъ, живущій въ полѣ. Левч. 37.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. польовик — -а, ч. Персонаж українських, російських, литовських, німецьких та ін. міфологій – бог полів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. польовик — ПОЛЬОВИ́К. Словник української мови у 20 томах