1. Словник української мови Грінченка

поліпити

Поліпити, -плю́, -пиш

гл.

1) Слѣпить, вылѣпить (во множествѣ). Вареники поліпили.

2) Облѣпить, замарать (во множествѣ). Сир їли, — зуби поліпили. МУЕ. III. 103. Поліпіл кошелю. Вх. Уг. 261.

3) Прилѣпить (во множествѣ). Пішла в церкву стара баба, свічок накупила, де була яка ікона, всюди поліпила! Рудан. І. 100.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поліпити — -ліплю, -ліпиш; мн. поліплять; док., перех. 1》 Зліпити все чи багато чого-небудь. 2》 Приліпити все чи багато чогось до чого-небудь; поприліплювати. 3》 Позаліплювати, обліпити чим-небудь усе чи багато чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. поліпити — поліпи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. поліпити — ПОЛІПИ́ТИ, ліплю́, лі́пиш; мн. полі́плять; док., що. 1. Зліпити все або багато чого-небудь. Поки старі балакали та пили, Мелашка затопила в печі і поліпила вареники (І. Нечуй-Левицький). 2. Приліпити все або багато чогось до чого-небудь; поприліплювати. Словник української мови у 20 томах
  4. поліпити — ПОЛІПИ́ТИ, ліплю́, лі́пиш; мн. полі́плять; док., перех. 1. Зліпити все або багато чого-небудь. Поки старі балакали та пили, Мелашка затопила в печі і поліпила вареники (Н.-Лев., І, 1956, 320). Словник української мови в 11 томах