поліпити
ПОЛІПИ́ТИ, ліплю́, лі́пиш; мн. полі́плять; док., що.
1. Зліпити все або багато чого-небудь.
Поки старі балакали та пили, Мелашка затопила в печі і поліпила вареники (І. Нечуй-Левицький).
2. Приліпити все або багато чогось до чого-небудь; поприліплювати.
Наші хлопці не співають, бо зубів не мають, Треба глини замісити, зуби поліпити (з народної пісні);
Вона незчулася, як поліпила до одного ставника трохи не всі свічечки, одна одним тільки і зосталася у її руках (Панас Мирний).
3. Позаліплювати, обліпити чим-небудь все або багато чогось.
Сир їли – зуби поліпили (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поліпити — -ліплю, -ліпиш; мн. поліплять; док., перех. 1》 Зліпити все чи багато чого-небудь. 2》 Приліпити все чи багато чогось до чого-небудь; поприліплювати. 3》 Позаліплювати, обліпити чим-небудь усе чи багато чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поліпити — поліпи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поліпити — ПОЛІПИ́ТИ, ліплю́, лі́пиш; мн. полі́плять; док., перех. 1. Зліпити все або багато чого-небудь. Поки старі балакали та пили, Мелашка затопила в печі і поліпила вареники (Н.-Лев., І, 1956, 320). Словник української мови в 11 томах
- поліпити — Поліпити, -плю́, -пиш гл. 1) Слѣпить, вылѣпить (во множествѣ). Вареники поліпили. 2) Облѣпить, замарать (во множествѣ). Сир їли, — зуби поліпили. МУЕ. III. 103. Поліпіл кошелю. Вх. Уг. 261. 3) Прилѣпить (во множествѣ). Словник української мови Грінченка