понаводити
Понаво́дити, -джу, -диш
гл. Навести (многихъ). Е, та ти тут не один, з тобою ще якісь п'яниці, понаводив уже! Чуб. І. 153.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- понаводити — понаво́дити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- понаводити — -джу, -диш, док., перех., розм. 1》 Привести одного за одним або групами куди-небудь багатьох. 2》 Народити багатьох (не за один раз). 3》 на що. Спрямувати куди-небудь багато чогось. 4》 Покрити фарбою, тушшю і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- понаводити — ПОНАВО́ДИТИ, джу, диш, док., кого, що, розм. 1. Привести одного за одним або групами куди-небудь багатьох. Косарів звідкись понаводив [управитель] і покосив, і все до зілиночки у двір до себе позвозив (Б. Словник української мови у 20 томах
- понаводити — ПОНАВО́ДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. 1. Привести одного за одним або групами куди-небудь багатьох. Косарів звідкись понаводив [управитель] і покосив, і все до зілиночки у двір до себе позвозив (Гр. Словник української мови в 11 томах