1. Словник української мови Грінченка

поневіряти

Поневіря́ти, -ря́ю, -єш

гл. Пренебрежительно обращаться. МВ. (О. 1862. І. 93). Вірувала вона в мене тогді, як люде мною поневіряли. К. МХ. 5.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поневіряти — поневіря́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. поневіряти — -яю, -яєш, недок., діал. 1》 неперех., ким. Знущатися. 2》 перех. Притамовувати, заглушувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поневіряти — ПОНЕВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. 1. ким. Знущатися. Вона сього не стерпить, вона ані одної хвилі не знесе, щоб нею так поневіряв той чоловік! (І. Франко). 2. що. Притамовувати, заглушувати. Він поневіряв усяке лихо словом веселим, вона – розсудливим (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  4. поневіряти — ЗНУЩА́ТИСЯ (заподіювати муки, страждання кому-небудь), ГЛУМИ́ТИСЯ, НАГЛУМЛЯ́ТИСЯ, НІ́ВЕЧИТИ, ПОТИРА́ТИ розм., ВЕРЕДУВА́ТИ заст., ЗБИТКУВА́ТИСЯ діал., ЗБИТКУВА́ТИ діал., ПОНЕВІРЯ́ТИ діал., ЗГНУЩА́ТИСЯ рідко, ПОТУРА́ТИ розм. рідко. Словник синонімів української мови
  5. поневіряти — ПОНЕВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. 1. неперех., ким. Знущатися. Вона сього не стерпить, вона ані одної хвилі не знесе, щоб нею так поневіряв той чоловік! (Фр., II, 1950, 77). 2. перех. Притамовувати, заглушувати. Він поневіряв усяке лихо словом веселим, вона — розсудливим (Вовчок, І, 1955, 166). Словник української мови в 11 томах