1. Словник синонімів української мови

поневіряти

ЗНУЩА́ТИСЯ (заподіювати муки, страждання кому-небудь), ГЛУМИ́ТИСЯ, НАГЛУМЛЯ́ТИСЯ, НІ́ВЕЧИТИ, ПОТИРА́ТИ розм., ВЕРЕДУВА́ТИ заст., ЗБИТКУВА́ТИСЯ діал., ЗБИТКУВА́ТИ діал., ПОНЕВІРЯ́ТИ діал., ЗГНУЩА́ТИСЯ рідко, ПОТУРА́ТИ розм. рідко. — Присилували нелюди дівчину. Били до півсмерті. Коси рвали.. Замкнули у ванькирі і знущались, як кати. Кажуть, праву руку старий із Карпом їй викрутили (М. Стельмах); Дивлюсь я — тане, тане моя Одарка, як воскова свічечка.. Чого вже пані їй не робить, як не глумиться — мовчить; тільки часом тихесенько очиці на неї зведе (Марко Вовчок); До часу над слабим, хто дужчий, вередує (П. Гулак-Артемовський); — Панщина — то таке, що люди робили панам задармо, а пани ще над ними збиткувалися, замикали у темні льохи та й били, що аж кров лилась (Н. Кобринська); А як будуть вас багачі збиткувати та днями їсти не давати, то позакусюйте зуби й лише терпіть, заки повиростаєте та вберетесь у силу (П. Козланюк); Тяжко плакала Ганнуся, І не знала, за що, За що́ мати згнущається, лає, проклинає (Т. Шевченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поневіряти — поневіря́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. поневіряти — -яю, -яєш, недок., діал. 1》 неперех., ким. Знущатися. 2》 перех. Притамовувати, заглушувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поневіряти — ПОНЕВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. 1. ким. Знущатися. Вона сього не стерпить, вона ані одної хвилі не знесе, щоб нею так поневіряв той чоловік! (І. Франко). 2. що. Притамовувати, заглушувати. Він поневіряв усяке лихо словом веселим, вона – розсудливим (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  4. поневіряти — ПОНЕВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. 1. неперех., ким. Знущатися. Вона сього не стерпить, вона ані одної хвилі не знесе, щоб нею так поневіряв той чоловік! (Фр., II, 1950, 77). 2. перех. Притамовувати, заглушувати. Він поневіряв усяке лихо словом веселим, вона — розсудливим (Вовчок, І, 1955, 166). Словник української мови в 11 томах
  5. поневіряти — Поневіря́ти, -ря́ю, -єш гл. Пренебрежительно обращаться. МВ. (О. 1862. І. 93). Вірувала вона в мене тогді, як люде мною поневіряли. К. МХ. 5. Словник української мови Грінченка