поноченько
Поноче́нько
нар. Довольно темно. Поноченько тоді вже було, не зовсім і видко — не можно і розібрать — що воно. Екатер. у. Уже стало поноченько добре, як ми верталися з поля. Волч. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поноченько — ПОНО́ЧЕНЬКО, присл., розм. Те саме, що по́ночі. Поноченько тоді вже було (Б. Грінченко); – Вийшла я в тамбур – поноченько ще, тепло, цвіркуни сюрчать, а попереду червоний вогник (Григір Тютюнник). Словник української мови у 20 томах