понука
Понука, -ки
ж. Поощреніе, подстрекательство. понуку дати. Поощрить, подстрекнуть. Вх. Зн. 53.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- понука — пону́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- понука — Пону́ка. Спонука, стимул. Ненаситна жадоба власти і зиску є понукою промислової конкуренциї, а над тим тяжить, як брудна хмара, несовістність. Кождий боре ся лиш о себе, щоби не дати ся пілкнути. Українська літературна мова на Буковині
- понука — -и, ж. 1》 Те саме, що понукання. 2》 Поштовх до дії; спонукання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- понука — ПОНУ́КА, и, ж. 1. Те саме, що понука́ння. Коники легко біжать без понуки, а сани тільки шелестять по втертій дорозі... (В. Гжицький). 2. Поштовх до дії; спонукання. Словник української мови у 20 томах
- понука — ПОНУ́КА, и, ж. 1. Те саме, що понука́ння. Коники легко біжать без понуки, а сани тільки шелестять по втертій дорозі… (Гжицький, У світ.., 1960, 83). 2. Поштовх до дії; спонукання. Словник української мови в 11 томах