1. Словник української мови Грінченка

попихати

Попиха́ти, -ха́ю, -єш

гл.

1) Толкать, подталкивать. Став дід києм попихати. Грин. III. 340.

2) Помыкать кѣмъ. Хто для всіх був попихачем, тепер став другим попихати. Св. Л. 135. На кого ти тіх діток покидала? Та хто їх буде доглядать? Та їх будуть чужі діти попихать. Св. Л. 221.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попихати — попиха́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. попихати — див. штовхати Словник синонімів Вусика
  3. попихати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 перех. Те саме, що штовхати. 2》 перех. Підштовхуючи, змушувати рухатися кого-, що-небудь. || тільки 3 ос., перен. Спонукати до яких-небудь дій. 3》 неперех., ким, перен. Підпорядкувавши своїй волі, розпоряджатися ким-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. попихати — ПОПИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм. 1. кого, що. Те саме, що штовха́ти. Усі старалися серед натовпу зробити собі якнайбільше місця, незважаючи, що другі душилися, попихаючи один одного, з прокляттям на устах (Н. Словник української мови у 20 томах
  5. попихати — ПОМИКА́ТИ (деспотично, свавільно поводитися з ким-небудь), ПОПИХА́ТИ, СО́БКАТИ розм. І челяді нема дома, Й худоби немає, А наймичка задрипана, Та й та помикає Старим паном... (Т. Шевченко); Князівська влада в Галичі була неміцною. Словник синонімів української мови
  6. попихати — ПОПИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм. 1. перех. Те саме, що штовха́ти. Усі старалися серед натовпу зробити собі якнайбільше місця, незважаючи, що другі душилися, попихаючи один одного, з прокляттям на устах (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах