1. Словник української мови Грінченка

попрямувати

Попрямува́ти, -му́ю, -єш

гл. Пойти напрямикъ, направиться. Гапка потягла в хату, а Іван попрямував до клуні.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попрямувати — попрямува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. попрямувати — -ую, -уєш, док. Почати рухатися, пересуватися в якийсь бік, піти, вирушити в якому-небудь напрямку; попростувати. || Піти безпосередньо за ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попрямувати — ПОПРЯМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Почати рухатися, пересуватися в якийсь бік, піти, вирушити в якому-небудь напрямку; попростувати. Лукина кинула відра на плечі й тихо попрямувала стежкою до хати (І. Словник української мови у 20 томах
  4. попрямувати — ПОПРЯМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Почати рухатися, пересуватися в якийсь бік, піти, вирушити в якому-небудь напрямку; попростувати. Лукина кинула відра на плечі й тихо попрямувала стежкою до хати (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах