1. Словник української мови Грінченка

порожня

Порожня, -ні

ж. Пустота, пустое мѣсто; мѣсто незасѣянное и непокрытое травой. Коли б у хлібові або на сіножаті, а то у порожні піймав та й штраф. Н. Вол. у. в порожні. Съ пустыми руками, безъ груза, порожнемъ. Да просили прозьбою, прозьбою, щоб ми не довго гостили, не в порожні поприїздили. Мет. 188.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порожня — порожня́ іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. порожня — -і, ж., розм. Те саме, що порожнява. На порожню діал. — без вантажу; марно, даремно. Ходити в порожні діал. — не бути вагітною. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порожня — ПОРОЖНЯ́, і́, ж., розм. Те саме, що поро́жнява. Що є простори пустельні – порожня, як ми називаєм, – В тому немає матерії; що ж є матерія, в тому Марно шукати порожняви (М. Зеров); // діал. Поле, лука, що пустує. Словник української мови у 20 томах
  4. порожня — ПОРОЖНЕ́ЧА (порожній, нічим не заповнений простір; порожнє місце всередині чого-небудь), ПОРОЖНИ́НА, ПОРОЖНЯВА, ВА́КУУМ, ПОРОЖНЯ́ розм.; ПУСТОТА́ спец. (всередині чого-небудь суцільного). Ще раз передивися торбу, небоженьку. Словник синонімів української мови
  5. порожня — ПОРОЖНЯ́, і́, ж., розм. Те саме, що поро́жнява. Що є простори пустельні — порожня, як ми називаєм, — В тому немає матерії; що ж є матерія, в тому Марно шукати порожняви (Зеров, Вибр., 1966, 138); // діал. Поле, лука, що пустує. Словник української мови в 11 томах