1. Словник української мови Грінченка

порозганяти

Порозганя́ти, -ня́ю, -єш

гл. Разогнать (многихъ). У пеклі товкся і порозганяв звідти усіх чорнів. Стор. МПр. 40.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порозганяти — порозганя́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. порозганяти — -яю, -яєш і порозгонити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 Розігнати, вигнати звідкись усіх чи багатьох. || Примусити розійтися. || Перемігши в бою, в бійці, змусити тікати. 2》 розм. Довести рух усіх чи багатьох (машин, коней і т. ін.) до великої швидкості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порозганяти — ПОРОЗГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОРОЗГО́НИТИ, ню, ниш, док., кого, що. 1. Розігнати, вигнати звідкись усіх або багатьох. Вже свінуло, вже й ніч минула, а танці не переставали, поки сам о. Хведор не порозганяв, жартуючи, паннів і паничів спати (І. Словник української мови у 20 томах
  4. порозганяти — ПОРОЗГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОРОЗГО́НИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Розігнати, вигнати звідкись усіх або багатьох. Вже свінуло, вже й ніч минула, а танці не переставали, поки сам о. Хведор не порозганяв, жартуючи, паннів і паничів спати (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах