1. Словник української мови Грінченка

поручити

Поруча́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. поручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Поручать, поручить.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поручити — поручи́ти дієслово доконаного виду доручити рідко Орфографічний словник української мови
  2. поручити — див. поручати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поручити — ПОРУЧИ́ТИ див. поруча́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. поручити — ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. поручити — ПОРУЧИ́ТИ див. поруча́ти. Словник української мови в 11 томах