1. Словник української мови Грінченка

порядити

Поряди́ти, -джу́, -диш

гл. Прибрать, привести въ порядокъ. Вх. Зн. 53.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порядити — поряди́ти дієслово доконаного виду налаштувати, спорядити діал. Орфографічний словник української мови
  2. порядити — див. поряджати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порядити — ПОРЯДИ́ТИ див. поряджа́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. порядити — ЗБИРА́ТИ (готувати когось для відправлення куди-небудь, забезпечуючи всім необхідним, готувати щось у дорогу), СПОРЯДЖА́ТИ, ЕКІПІРУВА́ТИ, ЛА́ГОДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ЛАШТУВА́ТИ, ОПОРЯДЖА́ТИ, РИХТУВА́ТИ (РИШТУВА́ТИ) розм., ЗНАРЯДЖА́ТИ діал., ЗРЯДЖА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  5. порядити — ПОРЯДИ́ТИ див. поряджа́ти. Словник української мови в 11 томах