постільга
Постільга, -ги
м. пт. Falco tinunculus, пустельга. Вх. Пч. II. 10. Чого кібець-постільга у лози ховається? Морд. К. 22.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- постільга — постільга́ іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- постільга — -и, ж. Хижий птах родини соколиних, що живиться перев. мишами та великими комахами; боривітер. Великий тлумачний словник сучасної мови
- постільга — ПОСТІЛЬГА́, и́, ж. Хижий птах родини соколових, що живиться переважно мишами та великими комахами; боривітер. Хижі птахи – сови, сичі, постільги, мишоїди – винищують мишей та інших шкідливих гризунів (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- постільга — БОРИ́ВІТЕР (птах), ПОСТІЛЬГА́. Словник синонімів української мови
- постільга — ПОСТІЛЬГА́, и́, ж. Хижий птах родини соколиних, що живиться переважно мишами та великими комахами; боривітер. Хижі птахи — сови, сичі, постільги, мишоїди — винищують мишей та інших шкідливих гризунів (Сад. і ягідн., 1957, 303). Словник української мови в 11 томах