1. Словник української мови у 20 томах

постільга

ПОСТІЛЬГА́, и́, ж.

Хижий птах родини соколових, що живиться переважно мишами та великими комахами; боривітер.

Хижі птахи – сови, сичі, постільги, мишоїди – винищують мишей та інших шкідливих гризунів (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постільга — постільга́ іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. постільга — -и, ж. Хижий птах родини соколиних, що живиться перев. мишами та великими комахами; боривітер. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. постільга — БОРИ́ВІТЕР (птах), ПОСТІЛЬГА́. Словник синонімів української мови
  4. постільга — ПОСТІЛЬГА́, и́, ж. Хижий птах родини соколиних, що живиться переважно мишами та великими комахами; боривітер. Хижі птахи — сови, сичі, постільги, мишоїди — винищують мишей та інших шкідливих гризунів (Сад. і ягідн., 1957, 303). Словник української мови в 11 томах
  5. постільга — Постільга, -ги м. пт. Falco tinunculus, пустельга. Вх. Пч. II. 10. Чого кібець-постільга у лози ховається? Морд. К. 22. Словник української мови Грінченка