1. Словник української мови Грінченка

посуд

Посуд, -ду

м.

1) = посуда. Єв. Мр. VII. 4. Деревянная посуда. Мнж. 190. Заходилась всякий посуд мить і добувати: попадя дала їй куфу і нове барило, шаплики й годящі ночви староста Курило. Мкр. Н. 20.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посуд — по́суд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. посуд — ЗБ. начиння, р. посуда; (окремий) посудина. Словник синонімів Караванського
  3. посуд — -у, ч. 1》 збірн. Вироби з глини, скла, металу тощо, що їх використовують для приготування або подавання їжі, напоїв і т. ін., а також для зберігання харчових продуктів; начиння. 2》 збірн. Порожнисті вироби зі скла, признач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. посуд — ПО́СУД, у, ч. 1. збірн. Вироби з глини, скла, металу тощо, які використовують для приготування або подавання їжі, напоїв і т. ін., а також для зберігання харчових продуктів; начиння. Кругом стін на полицях блищав золотий та срібний посуд (І. Словник української мови у 20 томах
  5. посуд — По́суд, -ду, -дові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. посуд — ПО́СУД, у, ч. 1. збірн. Вироби з глини, скла, металу тощо, які використовують для приготування або подавання їжі, напоїв і т. ін., а також для зберігання харчових продуктів; начиння. Кругом стін на полицях блищав золотий та срібний посуд (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах