посуд
ПО́СУД, у, ч.
1. збірн. Вироби з глини, скла, металу тощо, які використовують для приготування або подавання їжі, напоїв і т. ін., а також для зберігання харчових продуктів; начиння.
Кругом стін на полицях блищав золотий та срібний посуд (Н.-Лев., III, 1956, 302);
Стіл застелений килимом. На столі — дорогий посуд, наїдки й напитки (Вас., III, 1960, 180).
2. збірн. Порожнисті вироби з скла, признач. для зберігання хімічних речовин, ліків і т. ін.
Крізь скляні дверцята шаф.. видно було, що посуду та приладів на полицях не так уже й багато (Шовк., Інженери, 1956, 16);
Посуд, в якому виготовляли розчини отрутохімікатів, після закінчення роботи слід старанно вимити і повернути для зберігання в отрутосховище (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 52).
3. рідко. Те саме, що посу́дина 1.
— На водохреща треба піти з чистим глечиком по воду, налити посуд по самі вінця (Стельмах, II, 1962, 79).
Значення в інших словниках
- посуд — по́суд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- посуд — ЗБ. начиння, р. посуда; (окремий) посудина. Словник синонімів Караванського
- посуд — -у, ч. 1》 збірн. Вироби з глини, скла, металу тощо, що їх використовують для приготування або подавання їжі, напоїв і т. ін., а також для зберігання харчових продуктів; начиння. 2》 збірн. Порожнисті вироби зі скла, признач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посуд — ПО́СУД, у, ч. 1. збірн. Вироби з глини, скла, металу тощо, які використовують для приготування або подавання їжі, напоїв і т. ін., а також для зберігання харчових продуктів; начиння. Кругом стін на полицях блищав золотий та срібний посуд (І. Словник української мови у 20 томах
- посуд — По́суд, -ду, -дові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- посуд — Посуд, -ду м. 1) = посуда. Єв. Мр. VII. 4. Деревянная посуда. Мнж. 190. Заходилась всякий посуд мить і добувати: попадя дала їй куфу і нове барило, шаплики й годящі ночви староста Курило. Мкр. Н. 20. Словник української мови Грінченка