посуворішати
ПОСУВО́РІШАТИ, аю, аєш. Док. до суво́рішати.
Пригнічений тяжкими злиднями, він посуворішав, через найменшу дрібницю спалахував, як вогонь (Юхвід, Оля, 1959, 86);
Антип враз посуворішав і так глянув на них [дітей], що всіх шістьох наче звіяло з долівки — так проворно випурхнули на лежанку, а з неї — на піч (Логв., Літа.., 1960, 9);
// Набрати суворішого виразу (про очі, обличчя).
Насторожились бійці біля гармат у вишняку: раніше стрілянини цієї не чути було. Посуворішали обличчя (Головко, І, 1957, 287).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посуворішати — посуво́рішати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- посуворішати — -аю, -аєш. Док. до суворішати. || Набрати суворішого виразу (про очі, обличчя). Великий тлумачний словник сучасної мови
- посуворішати — ПОСУВО́РІШАТИ, аю, аєш. Док. до суво́рішати. Пригнічений тяжкими злиднями, він посуворішав, через найменшу дрібницю спалахував, як вогонь (Л. Словник української мови у 20 томах