1. Словник української мови Грінченка

потвора

Потвора, -ри

об. Уродъ, чудовище. О потворі піякові буду вам співати: марузатий, пелехатий, бридкий, забабраний. Гол. III. 486.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потвора — (страхітлива істота) страховисько, страховище, почвара, чудовисько, книжн. монстр, (про негарну людину) виродок, зневажл. мавпа, мацапура, машкара. Словник синонімів Полюги
  2. потвора — потво́ра іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. потвора — Страховище, страховисько, страхіття, страшило, прочвара, кн. монстр, гідра; (- негарних) гидомир, покруч, почвара, (- жінку) шерепа; (- лютих) недолюд, нелюд, недолюдок; пор. ВИРОДОК. Словник синонімів Караванського
  4. потвора — див. гидкий; привид; страшило Словник синонімів Вусика
  5. потвора — [потвора] -рие, д. і м. -р'і, р. мн. -ор Орфоепічний словник української мови
  6. потвора — -и, ж. 1》 Страхітлива фантастична істота; страховище. || Про велетенську тварину, що вражає розмірами свого тіла. || Про бридку, негарну зовні людину або тварину, що має непропорційну будову тіла, фізичні вади тощо. 2》 перен. Про люту, жорстоку і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. потвора — ПОТВО́РА, и, ж. 1. Страхітлива фантастична істота; страховище. – Я дрожав [тремтів] і плакав, слухаючи тих [страшних] повістей, і моя дитиняча уява сплітала мимоволі стать вуйка з усіми найстрашнішими казочними [казковими] потворами (І. Словник української мови у 20 томах
  8. потвора — И, ж., знев. Звертання до когось. Ей, ти, потворо, відійди. Словник сучасного українського сленгу
  9. потвора — НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД зневажл., лайл., НЕ́ЛЮД перев. мн., зневажл., БУЗУВІ́Р лайл., ПОТВО́РА зневажл., ВИ́РОДОК зневажл., лайл. Словник синонімів української мови
  10. потвора — Потво́ра, -ри; -во́ри, -во́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. потвора — ПОТВО́РА, и, ж. 1. Страхітлива фантастична істота; страховище. — Я дрожав [тремтів] і плакав, слухаючи тих [страшних] повістей, і моя дитиняча уява сплітала мимоволі стать вуйка з усіми найстрашнішими казочними [казковими] потворами (Фр. Словник української мови в 11 томах