потилишник
Поти́лишник, -ка
м.
1) Подзатыльникъ. Геть, пріч, вбірайтесь відсіль к чорту, я вам потилишника дам. Котл. Ен. III. 36. поти́лишниками нагодувати. Надавать подзатыльниковъ. Ном. № 3855.
2) = крижівниця. Полт. г.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me