1. Словник української мови Грінченка

поткати

Поткати, -тчу, -тче́ш

гл.

1) Соткать (во множествѣ) На тобі круг прядіва: щоб ти його пом'яла, потіпала і в мички помикала і щоб попряла, помотала, оснувала й поткала й побілила. Рудч. Ск. II. 44.

2) Заткать. Та всі тиї три жупани всі сріблом поткані. Чуб. V. 886. Да я тебе, біле, черню потчу, да тую плахотку в свято зношу. Чуб. V. 489.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поткати — потка́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поткати — ПОТКА́ТИ, тчу́, тче́ш, док., що, розм. 1. Зіткати все або багато чого-небудь. Поткати прядиво; * Образно. Вони дуже старі. Їхнє сонце не з нашої ери. Його зморшки поткали стонадцять полків павуків (І. Драч). 2. Ткати якийсь час. 3. Заткати. Словник української мови у 20 томах
  3. поткати — Зустріти, спіймати Словник застарілих та маловживаних слів