поткати
ПОТКА́ТИ, тчу́, тче́ш, док., що, розм.
1. Зіткати все або багато чого-небудь.
Поткати прядиво;
* Образно. Вони дуже старі. Їхнє сонце не з нашої ери. Його зморшки поткали стонадцять полків павуків (І. Драч).
2. Ткати якийсь час.
3. Заткати.
Да я тебе, біле, черню потчу, да тую плахотку в свято зношу (П. Чубинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поткати — потка́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поткати — Зустріти, спіймати Словник застарілих та маловживаних слів
- поткати — Поткати, -тчу, -тче́ш гл. 1) Соткать (во множествѣ) На тобі круг прядіва: щоб ти його пом'яла, потіпала і в мички помикала і щоб попряла, помотала, оснувала й поткала й побілила. Рудч. Ск. II. 44. 2) Заткать. Та всі тиї три жупани всі сріблом поткані. Словник української мови Грінченка