1. Словник української мови Грінченка

потолоччя

Потолоччя, -чя

с. Измятое мѣсто въ травѣ или хлѣбѣ, измятые трава или хлѣбъ. Наша пані охоча зібрала потолоча житнеє й пшеничнеє. Чуб. III. 235.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потолоччя — -я, с. Прим'яте місце в траві чи хлібах, зім'яті трава чи хліба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. потолоччя — Потоло́ччя, -ччя, -ччю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)