1. Словник української мови Грінченка

потопа

Пото́па, -пи

ж. Потопъ, наводненіе. Гн. II. 3. Їк мала бути потопа світа, то Ной будував ковч. Гн. II. 249. Як пустив воду... та стала потопа, та тото війско зараз ізгубили. Драг. 259.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потопа — -и, ж., діал. Потоп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. потопа — ПОТО́ПА, и, ж., діал. Потоп. – Чекай, – опинив його Демидів, – а знаєш ти, як виглядала справдішня потопа світу? (О. Маковей); * Образно. Чути було й дитячий дзвінкий сміх, і .. якесь любе шептання з-посеред потопи листя (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  3. потопа — ПОТО́ПА, и, ж., діал. Потоп. — Чекай, — опинив його Демидів, — а знаєш ти, як виглядала справдішня потопа світу?.. (Мак., Вибр., 1954, 59); *Образно. Чути було й дитячий дзвінкий сміх, і.. якесь любе шептання з-посеред потопи листя (Фр., І, 1955, 271). Словник української мови в 11 томах