потопа
ПОТО́ПА, и, ж., діал. Потоп.
— Чекай, — опинив його Демидів, — а знаєш ти, як виглядала справдішня потопа світу?.. (Мак., Вибр., 1954, 59);
*Образно. Чути було й дитячий дзвінкий сміх, і.. якесь любе шептання з-посеред потопи листя (Фр., І, 1955, 271).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потопа — -и, ж., діал. Потоп. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потопа — ПОТО́ПА, и, ж., діал. Потоп. – Чекай, – опинив його Демидів, – а знаєш ти, як виглядала справдішня потопа світу? (О. Маковей); * Образно. Чути було й дитячий дзвінкий сміх, і .. якесь любе шептання з-посеред потопи листя (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- потопа — Пото́па, -пи ж. Потопъ, наводненіе. Гн. II. 3. Їк мала бути потопа світа, то Ной будував ковч. Гн. II. 249. Як пустив воду... та стала потопа, та тото війско зараз ізгубили. Драг. 259. Словник української мови Грінченка