1. Словник української мови Грінченка

потужити

Потужити, -жу, -жиш

гл.

1) Поплакать, поголосить.

2) Стянуть, натянуть туго, туже. Вх. Уг. 262. Ніжки йому зав'язали, ручки потужили, ой так Штолу молодого заболіли жили. ЕЗ. V. 34.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потужити — поту́жити дієслово доконаного виду здолати, перемогти потужи́ти дієслово доконаного виду тужити якийсь час Орфографічний словник української мови
  2. потужити — -тужу, -тужиш, док. Тужити якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потужити — ПОТУЖИ́ТИ, тужу́, ту́жиш, док. Тужити якийсь час. Пішов москаль в Туреччину; Катрусю накрили. Незчулася, та й байдуже, Що коса покрита: За милого, як співати, Любо й потужити (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. потужити — ПОТУЖИ́ТИ, тужу́, ту́жиш, док. Тужити якийсь час. Пішов москаль в Туреччину; Катрусю накрили. Незчулася, та й байдуже, Що коса покрита: За милого, як співати, Любо й потужити (Шевч. Словник української мови в 11 томах