1. Словник української мови Грінченка

поцупити

Поцупити, -плю, -пиш

гл.

1) Потянуть, потащить.

2) Утянуть, утащить.

3) Потянуть, ударить. Через тин утікав та й не почеркнувся, як поцупив дядько ціпом, так я и осміхнувся. Мет. 109.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поцупити — поцу́пити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. поцупити — див. красти Словник синонімів Вусика
  3. поцупити — -плю, -пиш; мн. поцуплять; док., перех. і без додатка, розм. 1》 Ухопивши, зачепивши, потягти до себе, за собою. || безос. || перен. Схопити, затримати кого-небудь. 2》 Украсти що-небудь у когось, потягти звідкись. || фам. Стягти з когось (гроші, борг і т. ін.). 3》 рідко. Те саме, що ударити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поцупити — ПОЦУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. поцу́плять; док., кого, що і без прям. дод., розм. 1. Ухопивши, зачепивши, потягти до себе, за собою. В ставочку Пліточка дрібненька Знічев'я зуздріла на удці черв'яка .. Ну, дейко! до його швиденько!... Словник української мови у 20 томах
  5. поцупити — КРА́СТИ (непомітно брати чуже; займатися злодійством), СКРАДА́ТИ, ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) розм., ЦУ́ПИТИ розм., ПІДЦУ́ПЛЮВАТИ розм., ПІДЦА́ПУВАТИ розм., ХАПА́ТИ розм., КИВА́ТИ діал.; ВИКРАДА́ТИ (забирати потай звідкись); ЗЛОДІЮВА́ТИ розм., ЗЛОДІЯ́ЧИТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. поцупити — ПОЦУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. поцу́плять; док., перех. і без додатка, розм. 1. Ухопивши, зачепивши, потягти до себе, за собою. В ставочку Пліточка дрібненька Знічев’я зуздріла на удці черв’яка.. Ну, дейко! до його швиденько!... Словник української мови в 11 томах