1. Словник української мови Грінченка

пошибати

Пошиба́ти, -ба́ю, -єш

гл. Ударять, бить; вырываться. Із под тої труби димок пошибає. Грин. III. 684. думка думку пошибає = думка думку побиває. Г. Барв. 411. см. побивати 5. сльоза сльозу пошиба = сльоза сльозу побива. см. побивати 5. Пошибають сльози, сльози, котяться горохом. К. Дз. 130. дух духа пошибає. Захватываете духъ. Сим. 235. Дух духа пошибав, аж вилазили очі, а він усе біжить.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пошибати — Трапляти, вдаряти [V] Словник з творів Івана Франка
  2. пошибати — пошиба́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. пошибати — -ає, недок., перех. і без додатка, розм. Нападати (про плач, хворобу і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пошибати — ПОШИБА́ТИ, а́є, недок., що і без дод., розм. Нападати (про плач, хворобу і т. ін.). Як затьохкає ж сумненький Тьохом-тьоророхом, Пошибають сльози, сльози, Котяться горохом (П. Куліш). Словник української мови у 20 томах
  5. пошибати — ПОШИБА́ТИ, а́є, недок., перех. і без додатка, розм. Нападати (про плач, хворобу і т. ін.). Як затьохкає ж сумненький Тьохом-тьоророхом, Пошибають сльози, сльози, Котяться горохом (П. Куліш, Вибр., 1969, 361). Словник української мови в 11 томах