1. Словник української мови Грінченка

пошпурити

Пошпурити, -рю, -риш

гл. Швырнуть. Мнж. 117. Як пошпуре коляку туди, де вона вперве лежала, так та коляка в землю і породилась. Драг. 23.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пошпурити — пошпу́рити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. пошпурити — див. кидати Словник синонімів Вусика
  3. пошпурити — -рю, -риш, док., перех., розм. З силою, з розмаху кинути що-небудь кудись, у щось. || неперех., чим. З силою, з розмаху кинути чим-небудь у когось, щось, на когось, щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пошпурити — ПОШПУ́РИТИ, рю, риш, док., кого, що і без прям. дод., розм. З силою, з розмаху кинути що-небудь кудись, у щось. Грицько з радощів пошпурив грудомаху у вишник, де сховався Василь (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  5. пошпурити — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. пошпурити — ПОШПУ́РИТИ, рю, риш, док., перех., розм. З силою, з розмаху кинути що-небудь кудись, у щось. Грицько з радощів пошпурив грудомаху у вишник, де сховався Василь (Мирний, IV, 1955, 97)... Словник української мови в 11 томах