1. Словник української мови Грінченка

пощастити

Пощастити, -ти́ть

гл. безл. Посчастливиться. Мені пощастило дешево купити. Черк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пощастити — пощасти́ти дієслово доконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
  2. пощастити — [пошчаститие] -стит' Орфоепічний словник української мови
  3. пощастити — -ить, док., безос., кому. Успішно здійснитися (про щось очікуване, задумане). || з інфін. Успішно здійснити якийсь намір. || з інфін. Випасти (про щасливу нагоду). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пощастити — ПОЩАСТИ́ТИ, и́ть, док., безос., кому. Успішно здійснитися (про щось очікуване, задумане). На покрову повернув Прокіп. Йшла чутка, що йому не пощастило. Зразу не міг найнятися, бо народу найшло більше, ніж треба, і ціни впали (М. Словник української мови у 20 томах
  5. пощастити — ЩАСТИ́ТИ безос. кому (складатися щасливо, успішно), ТАЛАНИ́ТИ, ВЕЗТИ́, ВДАВА́ТИСЯ (УДАВА́ТИСЯ), ФОРТУ́НИТИ, ВЕСТИ́СЯ розм., ІТИ́СЯ (ЙТИ́СЯ) розм., ЩАСТИ́ТИСЯ розм., ПЛУ́ЖИТИ розм. рідко, ДОБРИ́ТИСЯ діал., ПАЙДИ́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  6. пощастити — Пощасти́ти, -ти́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пощастити — ПОЩАСТИ́ТИ, и́ть, док., безос., кому. Успішно здійснитися (про щось очікуване, задумане). На покрову повернув Прокіп. Йшла чутка, що йому не пощастило. Зразу не міг найнятися, бо народу найшло більше, ніж треба, і ціни впали (Коцюб. Словник української мови в 11 томах