поєднати
Поєдна́ти, -на́ю, -єш
гл.
1) Соединить. В неволі, в самоті немає, нема з ким серця поєднать. Шевч. 584.
2) Примирить. Поєднає з недолею і з людьми. Шевч. 338.
3) Договорить, нанять. Так він то позвав Кузьму Трохимовича та й поєднав його, щоб списав йому салдата. Кв.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поєднати — поєднати кого (399) — домовитися з ким [MО,V] Словник з творів Івана Франка
- поєднати — поєдна́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поєднати — див. поєднувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поєднати — ПОЄДНА́ТИ див. поє́днувати. Словник української мови у 20 томах
- поєднати — ДОМО́ВИТИСЯ з ким (у попередніх розмовах, переговорах досягти певної згоди, вирішити щось), УМО́ВИТИСЯ (ВМО́ВИТИСЯ), ЗМО́ВИТИСЯ, ДОМО́ВИТИ кого, що, ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДИТИСЯ, ЗГО́ДИТИСЯ рідше, ЗЛА́ДИТИСЯ розм., ПОЛАДНА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- поєднати — Поєдна́ти, -на́ю, -на́єш, -на́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поєднати — ПОЄДНА́ТИ див. поє́днувати. Словник української мови в 11 томах