1. Словник української мови Грінченка

правдити

Правди́ти, -джу́, -ди́ш

гл. Оправдывать. Чоловіка винили, а жінку правдили. Полт.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правдити — правди́ти дієслово недоконаного виду виправдовувати; підтверджувати правдивість діал., рідко Орфографічний словник української мови
  2. правдити — -джу, -диш, недок., перех., діал., рідко. 1》 Те саме, що виправдовувати 1). 2》 Підтверджувати правдивість чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. правдити — ПРАВДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., що, заст., рідко. 1. Те саме, що виправдо́вувати 1. Чоловіка виниш, а жінку правдиш (Сл. Б. Грінченка). 2. Підтверджувати правдивість чого-небудь. Обідня година; ніщо не правдить мого сну... (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  4. правдити — ВИПРАВДО́ВУВАТИ (визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це), ВИПРА́ВДУВАТИ, ОПРА́ВДУВАТИ, ОПРАВДО́ВУВАТИ, ВИБАЧА́ТИ рідше, ВИПРАВЛЯ́ТИ рідше, УСПРАВЕДЛИ́ВЛЮВАТИ рідше, ОПРАВЛЯ́ТИ заст., ПРАВДИ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  5. правдити — ПРАВДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., перех., діал., рідко. 1. Те саме, що виправдо́вувати 1. Чоловіка виниш, а жінку правдиш (Сл. Гр.). 2. Підтверджувати правдивість чого-небудь. Обідня година; ніщо не правдить мого сну… (Вовчок, І, 1955, 193). Словник української мови в 11 томах