1. Словник української мови у 20 томах

правдити

ПРАВДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., що, заст., рідко.

1. Те саме, що виправдо́вувати 1.

Чоловіка виниш, а жінку правдиш (Сл. Б. Грінченка).

2. Підтверджувати правдивість чого-небудь.

Обідня година; ніщо не правдить мого сну... (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правдити — правди́ти дієслово недоконаного виду виправдовувати; підтверджувати правдивість діал., рідко Орфографічний словник української мови
  2. правдити — -джу, -диш, недок., перех., діал., рідко. 1》 Те саме, що виправдовувати 1). 2》 Підтверджувати правдивість чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. правдити — ВИПРАВДО́ВУВАТИ (визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це), ВИПРА́ВДУВАТИ, ОПРА́ВДУВАТИ, ОПРАВДО́ВУВАТИ, ВИБАЧА́ТИ рідше, ВИПРАВЛЯ́ТИ рідше, УСПРАВЕДЛИ́ВЛЮВАТИ рідше, ОПРАВЛЯ́ТИ заст., ПРАВДИ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  4. правдити — ПРАВДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., перех., діал., рідко. 1. Те саме, що виправдо́вувати 1. Чоловіка виниш, а жінку правдиш (Сл. Гр.). 2. Підтверджувати правдивість чого-небудь. Обідня година; ніщо не правдить мого сну… (Вовчок, І, 1955, 193). Словник української мови в 11 томах
  5. правдити — Правди́ти, -джу́, -ди́ш гл. Оправдывать. Чоловіка винили, а жінку правдили. Полт. Словник української мови Грінченка