1. Словник української мови Грінченка

пригоже

Пригоже

нар. Красиво; хорошо. Не плач, милий, не журися, — все буде пригоже. Грин. III. 160.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пригоже — приго́же прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. пригоже — присл. Те саме, що гоже. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пригоже — ПРИГО́ЖЕ, присл. Те саме, що го́же. Гарнеє житце, помнож його Боже! Колос, немов перемитий, Щіткою густо ізлився пригоже (І. Манжура); // пред. Нашому роду так не пригоже! (Ганна Барвінок). Словник української мови у 20 томах
  4. пригоже — Приго́же, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. пригоже — ПРИГО́ЖЕ, присл. Те саме, що го́же. Гарнеє житце, помнож його боже! Колос, немов перемитий, Щіткою густо ізлився пригоже (Манж., Тв., 1955, 54); // у знач. присудк. сл. Нашому роду так не пригоже! (Барв., Опов.., 1902, 85). Словник української мови в 11 томах