1. Словник української мови Грінченка

пригукувати

Пригу́кувати, -кую, -єш

гл. Кричать въ добавленіе къ работѣ. Іди поможи стягати сволок на хату, — хоч будеш пригукувати, а то нічого не зробимо. Конст. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пригукувати — пригу́кувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. пригукувати — див. кликати Словник синонімів Вусика
  3. пригукувати — -ую, -уєш, недок., розм., рідко. Те саме, що покрикувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пригукувати — ПРИГУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм., рідко. Те саме, що покри́кувати. Василь, сіпаючи за коси Галю, прицмокує та пригукує. Крики її, муки братів такі радісні йому (Панас Мирний); Урядник Муха владним голосом пригукував на стражників (К. Гордієнко). Словник української мови у 20 томах
  5. пригукувати — ПРИГУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм., рідко. Те саме, що покри́кувати. Василь, сіпаючи за коси Галю, прицмокує та пригукує. Крики її, муки братів такі радісні йому (Мирний, IV, 1955, 97); Урядник Муха владним голосом пригукував на стражників (Горд., II, 1959, 94). Словник української мови в 11 томах