1. Словник української мови Грінченка

пригін

Пригін, -гону

м.

1) Пригонъ.

2) Понужденіе. А що біжить без пригону, без пригону, без повода? Чуб. V. 1190.

3) у пригоні ходити. О волахъ впряженныхъ въ плугъ: быть во второй средней парѣ. Волч. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пригін — пригі́н 1 іменник чоловічого роду від: пригна́ти пригі́н 2 іменник чоловічого роду загорода Орфографічний словник української мови
  2. пригін — -гону, ч. 1》 Дія за знач. пригнати I 1), приганяти. 2》 діал. Загін (див. загін II 2)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пригін — ПРИГІ́Н, го́ну, ч. 1. Дія за знач. пригна́ти¹, приганя́ти¹ 1. 2. діал. Загін (див. загі́н² 2). На колодках під млином радилися більш поважні люди, а ще далі, на пригоні .. біля зборні, курили люльки найстарші (Л. Яновська). Словник української мови у 20 томах
  4. пригін — Пригі́н, -го́ну, -го́нові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. пригін — ПРИГІ́Н, го́ну, ч. 1. Дія за знач. пригна́ти¹ 1, приганя́ти. 2. діал. Загін ( див. загі́н² 2). На колодках під млином радилися більш поважні люди, а ще далі, на пригоні.. біля зборні, курили люльки найстарші (Л. Янов., І, 1959, 383). Словник української мови в 11 томах