пригінний
Пригінний, -а, -е
1) Работающій по понужденію, отбывающій повинность натурой.
2) О волѣ: ходящій въ пригоні 3. Волч. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пригінний — пригі́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- пригінний — -а, -е. Прикм. до пригін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пригінний — ПРИГІ́ННИЙ, а, е. Прикм. до пригі́н. Пасовищне утримання свиней буває пригінне, вигульне і табірне (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- пригінний — Пригі́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пригінний — ПРИГІ́ННИЙ, а, е. Прикм. до пригі́н. Пасовищне утримання свиней буває пригінне, вигульне і табірне (Колг. енц., II, 1956, 205). Словник української мови в 11 томах