1. Словник української мови Грінченка

приказати

Приказати

см. приказувати.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приказати — приказа́ти дієслово доконаного виду наказати розм., арх. Орфографічний словник української мови
  2. приказати — див. приказувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приказати — ПРИКАЗА́ТИ див. прика́зувати. Словник української мови у 20 томах
  4. приказати — НАКАЗА́ТИ (віддати наказ, дати розпорядження що-небудь зробити), ВЕЛІ́ТИ, ЗВЕЛІ́ТИ, ПОВЕЛІ́ТИ книжн., ПРИКАЗА́ТИ заст.; РОЗПОРЯДИ́ТИСЯ (у менш категоричній формі, перев. усно й окремим особам); СКОМА́НДУВАТИ розм. (коротко й владно); ЗАГАДА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. приказати — ПРИКАЗА́ТИ див. прика́зувати. Словник української мови в 11 томах