1. Орфографічний словник української мови

приказати

приказа́ти

дієслово доконаного виду

наказати

розм., арх.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приказати — див. приказувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. приказати — ПРИКАЗА́ТИ див. прика́зувати. Словник української мови у 20 томах
  3. приказати — НАКАЗА́ТИ (віддати наказ, дати розпорядження що-небудь зробити), ВЕЛІ́ТИ, ЗВЕЛІ́ТИ, ПОВЕЛІ́ТИ книжн., ПРИКАЗА́ТИ заст.; РОЗПОРЯДИ́ТИСЯ (у менш категоричній формі, перев. усно й окремим особам); СКОМА́НДУВАТИ розм. (коротко й владно); ЗАГАДА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. приказати — ПРИКАЗА́ТИ див. прика́зувати. Словник української мови в 11 томах
  5. приказати — Приказати см. приказувати. Словник української мови Грінченка