прикро
Прикро
нар.
1) Непріятно, горько, обидно. Прикро стало мені. Лохв. у.
2) Тяжело, трудно. Прикро жити мені на світі. Камен. у. Як прикро припаде, то й жиди їдять ту ж яловичину, що й ми. Камен. у.
3) Круто. Прикро закарлючене.
4) Крайне, рѣзко. Прикро гострий ніж. Н. Вол. у. Та мука, що наче буде жовта, жовтим оддає, то ота краща, аніж прикро біла. Лебед. у. Прикро сірий. Борз. у. прикро одруба́ти, одрізати. Гладко, близко къ краю отрубить, отрѣзать. Мнж. 190.
5) Усердно, горячо. Узявсь прикро до ковальства.
6) Очень, сильно. А сам сивів він, сивів прикро, і все у думі, як у хмарі, ходив. МВ. (О. 1862. І. 97). При прилагательныхъ, обозначающихъ цвѣта, ставится для усиленія качества въ значеніи: сильно, рѣзко: Прикро червоний, прикро зелений и пр.
7) Совершенно. У нас оце пожар був, так Іван прикро згорів, — нічого не зосталось. Волч. у.
8) — дивитися. Смотрѣть не сводя глазъ, настойчивымъ рѣзкимъ взглядомъ. Христя прикро подивилася на матір: по обличчу пізнавала, чи добру звістку мати принесла. Мир. Пов. І. 158. Збожеволілими очима прикро дивилася на Грицька. Мир. Пов. І. 122.
Значення в інших словниках
- прикро — при́кро прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- прикро — див. раптом; тривожно Словник синонімів Вусика
- прикро — Присл. до прикрий. || заст. Дуже. || заст. Зовсім, цілком. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прикро — ПРИ́КРО. Присл. до при́крий. – Бачите, я не смію робити того, що вам прикро, а ви... (Леся Українка); Матросам робилося прикро, що вони й досі стоять без діла в морі, далеко від рідних берегів (В. Словник української мови у 20 томах
- прикро — При́кро, прим. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- прикро — ПРИ́КРО. Присл. до при́крий. — Бачите, я не смію робити того, що вам прикро, а ви… (Л. Укр., III, 1952, 702); Матросам робилося прикро, що вони й досі стоять без діла в морі, далеко від рідних берегів (Кучер, Чорноморці, 1956, 49)... Словник української мови в 11 томах