1. Словник української мови Грінченка

приручити

Прируча́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. приручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Поручать, поручить. Кому ж ти мене, мій батечку, приручаєш? Мил. 180. Покидаєш мене, серденятко моє! Ой кому ж ти приручаєш? Мет. 25.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приручити — приручи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. приручити — див. приручати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приручити — ПРИРУЧИ́ТИ див. прируча́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. приручити — ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. приручити — ПРИРУЧИ́ТИ див. прируча́ти. Словник української мови в 11 томах