приручити
ПРИРУЧИ́ТИ див. прируча́ти.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- приручити — приручи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- приручити — див. приручати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приручити — ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- приручити — ПРИРУЧИ́ТИ див. прируча́ти. Словник української мови в 11 томах
- приручити — Прируча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. приручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Поручать, поручить. Кому ж ти мене, мій батечку, приручаєш? Мил. 180. Покидаєш мене, серденятко моє! Ой кому ж ти приручаєш? Мет. 25. Словник української мови Грінченка