присвоїти
Присвоїти, -вою, -їш
гл.
1) Присвоить. ЕЗ. V. 61. Присвоїв мою сокиру. Черк. у.
2) Принять въ свое общество, признать своимъ. Ото ви присвоїли собі цигана, а він у вашому селі і краде коні. Волч. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- присвоїти — присво́їти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- присвоїти — Присвоїти й надати У друкованих виданнях, а звідси й у живому мовленні трапляється дієслово присвоїти в невластивому йому значенні: «Артистові присвоїли звання заслуженого артиста республіки». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- присвоїти — див. присвоювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- присвоїти — ПРИСВО́ЇТИ див. присво́ювати. Словник української мови у 20 томах
- присвоїти — ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм. Словник синонімів української мови
- присвоїти — Присво́їти, -во́ю, -во́їш, -во́ять; присві́й, -ві́ймо, -ві́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- присвоїти — ПРИСВО́ЇТИ див. присво́ювати. Словник української мови в 11 томах