1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

присвоїти

Присво́їти, -во́ю, -во́їш, -во́ять; присві́й, -ві́ймо, -ві́йте

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. присвоїти — присво́їти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. присвоїти — Присвоїти й надати У друкованих виданнях, а звідси й у живому мовленні трапляється дієслово присвоїти в невластивому йому значенні: «Артистові присвоїли звання заслуженого артиста республіки». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  3. присвоїти — див. присвоювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. присвоїти — ПРИСВО́ЇТИ див. присво́ювати. Словник української мови у 20 томах
  5. присвоїти — ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм. Словник синонімів української мови
  6. присвоїти — ПРИСВО́ЇТИ див. присво́ювати. Словник української мови в 11 томах
  7. присвоїти — Присвоїти, -вою, -їш гл. 1) Присвоить. ЕЗ. V. 61. Присвоїв мою сокиру. Черк. у. 2) Принять въ свое общество, признать своимъ. Ото ви присвоїли собі цигана, а він у вашому селі і краде коні. Волч. у. Словник української мови Грінченка