1. Словник української мови Грінченка

пристріт

Пристріт, -ту

м. Болѣзнь, происходящая, но понятіямъ народа, отъ дурной встрѣчи, сглазъ: лихорадочное и горячечное состояніе съ тошнотой, ломотой, коликами. Чуб. I. 43, 134. Мил. М. 36. КС. 1889. XI. 309. Грин. II. 33. ув. пристрітище. Грин. II. 33.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пристріт — пристрі́т іменник чоловічого роду хвороба, викликана злим поглядом Орфографічний словник української мови
  2. пристріт — -у, ч., етн. За упередженими уявленнями – хвороба, викликана чиїмсь злим поглядом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пристріт — ПРИСТРІ́Т, у, ч., етн. За уявленнями носіїв традиційної культури – хвороба, викликана чиїмось злим поглядом. [Софія:] Що тобі, серденько, таке? Може, пристріт? Я побіжу верну Варку, вона уміє шептать, її баба покійна навчила (І. Словник української мови у 20 томах
  4. пристріт — НАСЛА́ННЯ́ (за народними уявленнями, те, що роблять "злі сили", щоб спокусити, обманути кого-небудь, заподіяти якесь нещастя), НА́ПУСК, НА́ПУСТ, ПРИСТРІ́Т, УРО́КИ (ВРО́КИ) мн. Словник синонімів української мови
  5. пристріт — При́стріт, -ту; -ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. пристріт — ПРИСТРІ́Т, у, ч., етн. За марновірними уявленнями — хвороба, викликана чиїмсь злим поглядом. [Софія:] Що тобі, серденько, таке? Може, пристріт? Я побіжу верну Варку, вона уміє шептать, її баба покійна навчила (К. Словник української мови в 11 томах