проберегти

Проберегти́, -режу, -же́ш

гл. Простеречь извѣстное время. Став берегти той сад і проберіг три дні. Грин. І. 64.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проберегти — проберегти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. проберегти — ПРОБЕРЕГТИ́, жу́, же́ш, док., що. Стерегти якийсь час. Став берегти той сад і проберіг три дні (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах